Не йди

Семіх зустрів Дефне в барі. Вона здалась йому привабливою і він з силою поцілував її. Природно, вона образилася на його жест, але з часом вони подружилися. Семіх був талановитим художником; він залишав своє мистецтво на стінах вулиць, і він познайомив Дефне зі своєю роботою. Семіх скаржився на те, що його робота не приносить задоволення, а Дефне вважала, що він повинен бути вдячний за роботу. Він хотів прожити своє життя як художник, не турбуючись про практичні аспекти життя, і в Дефне він знайшов цей баланс. Спочатку Дефне сподобалася імпульсивна поведінка Семіха. Але зрештою його підхід до життя здався їй надто складним. Вони були разом шість років, і за ці роки змінилися їхні індивідуальні підходи до життя. Їй подобалося бути особливою та тримати речі в порядку, тоді як він не надто дбав про це. Кокетливий характер Семіха дратував Дефне, особливо коли вона ловила його, коли він витріщався на інших жінок. Його випадкова дружба з жінкою, яку він зустрів у барі, занепокоїла Дефне до такої міри, що вона виштовхнула його зі свого готельного номера. Тоді як Семіх ніколи не замислювався про ці погляди. Йому просто було нудно в барі, і він хотів поділитися розмовою з жінкою, яка сиділа поруч. Він знав, що любить Дефне і що жодна інша жінка ніколи не займе її місце. Незахищеність Дефне випливає з її минулого. Одного разу вона розповіла, що в неї було нещасливе минуле, яке призвело до важкої депресії, але з Семіхом у неї ніколи не було таких депресивних думок. Вона була щаслива з ним, і, можливо, саме це щастя і задоволення їй було дуже страшно втратити. Вона ревнувала, бо боялася втратити чоловіка, який допоміг їй подолати тривожні думки. Але чому ж тоді вона покинула Семіха?